ТІЛЕСНА ПСИХОТЕРАПІЯ
Тілесна терапія передусім передбачає спостереження, виявлення, усвідомлення, дослідження різних тілесних процесів, які народжуються у процесі клієнт-терапевтичної роботи або існують за її межами та є симптомами, з якими звертається клієнт у терапію або просто з ними живе.
Поміркуймо, навіщо в психотерапії таку увагу приділяють тілесним процесам. Що є тілесним досвідом, що приховано в нашому тілі, чому кажуть «тіло пам’ятає все» і чи дійсно це так? Щоб довести цінність та стійкість тілесного досвіду, запропоную вам свою історію двадцятирічної перерви у грі на фортепіано. Уявіть собі, пальці пам’ятають більше, ніж я уявляла, вміння грати повертається у темпі presto за умови повної довіри тілесній пам’яті.
Отже, що таке тілесний процес? Якщо коротко – це всі відчуття в тілі, які відбуваються усвідомлено чи ні. Тілесне Я не може існувати без психічного Я, бо це про одну і ту ж людину! Приклад: коли я боюся відмови у стосунках з іншою людиною, я часто відчуваю холод, мої руки та ноги стають холодними, може підійматися температура, з’являється озноб, моя голова ніби-то втягнута в плечі, м’язи задньої поверхні шиї напружені.Якщо це помітити та втекти в інші відчуття, то далі народжується бажання рухатися тілом так, ніби я хочу штовхатися. Врешті решт, моїм усвідомленням стало те: що в контакті з цією людиною я накопичую багато гніву, яку мені небезпечно розміщувати в цьому контакті. Так, тілесний процес дозволив помітити спосіб організації контакту з іншою людиною: виокремити потребу, яка не може задовольнятися. І якщо залишити цей тілесний процес неусвідомленим, він ставатиме менш помітним і буде неусвідомлено існувати в тілі, можливо підсилювати симптоми або навпаки робити їх менш чуттєвими. Приблизно так ми упродовж життя формуємо певний тілесний досвід: завмирання, задоволення, ніжності, успіхів, невдач, хвороби, ризиків, страхів, відмови, ігнорування, кризових переживань, смерті, народження, підтримки, опори тощо.
ТІЛЕСНИЙ ДОСВІД
Тілесний досвід є первинним, від того ігнорування його унеможливлює усвідомлення психічних процесів. Досвід, який ми маємо в тілі задає систему координат для інтерпретації та розуміння дій людини у світі, є базою для формування інших, складніших форм досвіду. І це, безумовно, доводить необхідність робити тілесний процес одним із важливих фокусів психотерапевтичної роботи, дозволяє збагачувати тілесний досвід «здоровими» стосунками та користуватися цим досвідом у своєму житті, єднати тілесне і психічне Я, що є умовою гармонічного життя з собою і в собі.
Тілесний досвід, як і будь-який інший, ґрунтується на усвідомленні та присвоєнні певних значень: правил тілесної поведінки, які формувались у різних важливих стосунках, знань про себе і про світ навколо, які також народжуються у контакті з іншими, уявлень про функціонування систем організму, припущень про реакції інших на певні наші тілесні прояви й таке інше.
Таким чином тілесний досвід, що формується у контакті зі світом, не завжди буває безпечним і часто потребує оздоровлення. Якщо цікаво, запрошую досліджувати свій тілесний досвід, знайомитися зі своїми тілесними реакціями, вчитися слухати своє тіло і довіряти йому.
ЩО МИ МОЖЕМО РОБИТИ В ТІЛЕСНІЙ ТЕРАПІЇ?
- • Вчитися виявляти свої справжні потреби, які народжуються з тілесних переживань. Наприклад, страх є сигналом необхідності подбати про свою безпеку, сором – визнання себе таким, як є, усвідомлення своєї цінності.
- • Оживляти свою тілесну чутливість, усвідомлювати тілесні процеси, феномени тіла, різні реакції, пробувати контактувати зі своїми потребами через почуття, чутливість до свого тіла, помічати наші фіксовані вибори та пробувати робити інакше.
- • Пропонувати слухати, що відбувається з тілом, що яскраво виражено, що відчувається, а що – ні. Ми часто звертаємо увагу на тілесний біль, тоді як зона хронічної інтенсивності наших переживань якраз лежить в зоні порожнечі, нечутливості.
- • Формувати феноменологічні уявлення про своє тіло, образ свого тіла, досліджувати та трансформувати ставлення до свого тіла.
- • Дослідити різні симптоми, які ми народжуємо у своєму тілі, що інакше можна назвати психосоматичними проявами.
Симптоми найчастіше розглядають як наслідок застрявання в тілі різних непрожитих почуттів, інтенцій, збудження. Організовуючи собі той чи інший симптом, ми несвідомо задовольняємо якусь важливу потребу. Найчастіше, усвідомивши цю потребу і знайшовши спосіб її задовольнити по-іншому, у симптому зникає необхідність бути.
