Психологічний закреп у дітей
Діти відчувають, що «пора», але з усіх сил намагаються зупинити природний процес. Терплять, стискаються, завдаючи собі болю, але на вмовляння не піддаються. Зрештою, або процес вирішується сам собою у найнезручніший момент, в трусики тобто, або калові маси накопичуються, тверднуть, завдаючи ще більшого дискомфорту, і викликаючи закреп фізіологічний.
Психологічний або неврогенний закреп – це недостатнє, нерегулярне випорожнення кишківника без медичних причин. Тобто ситуація, коли педіатр каже мамі – з дитиною все ок, гастроентеролог підтверджує слова педіатра, а все «ніяк».
Причини цього настільки небажаного явища найрізноманітніші, але основна, загальна – одна – внаслідок якихось подій покакати було або страшно, або боляче.
Боляче може бути внаслідок:
– недостатнього споживання рідини
– погано пережованої твердої їжі
– неприємних відчуттів, пов’язаних з проносом при отруєннях і т.д..
Найчастіше дитина перебуває у стресовому стані на етапі привчання до горщика – зайва строгість або покарання, надмірний педантизм в цій інтимній справі можуть спровокувати психологічний закреп.
Наступний за частотою фактор – адаптація в дитячому саду або просто на новому місці. І справа тут часто не у вихователях, а у відсутності відчуття безпеки в новому місці. Виникає страх відчути сильний сором серед малознайомих людей. Спробуймо подивитися на ситуацію очима малюка. У дитини іноді виникають сумніви: «А раптом до мене в туалет хтось увірветься? А що як наді мною будуть сміятися? А як це – чужа людина буде мити мені дупцю?! Ой, краще не ризикувати та потерпіти.»
Ще однією психологічною причиною закрепу може бути занадто сильна тяга дитини до чистоти.
Що можна зробити батькам?
По-перше, запастися терпінням. По-друге, усунути дискомфортні та страхітливі чинники. Не лаяти, не кричати, не соромити. Організувати процес максимально спокійним і безпечним з точки зору маленької людини. Якщо проблема виникла на підставі стресу через дитячий садок, можливо, варто трохи почекати з відвідуванням, поки процес не налагодиться. Дуже добре допомагає поставити горщик у ванну та акуратно поливати ніжки теплою водою, разом з малюком спостерігаючи, як підіймається вода.
Якщо причина в тому, що дитина боїться бруду/прагне після себе залишати ідеальну чистоту (закономірно виникає питання, чому?) – влаштуйте «День поросят» – пострибайте вдосталь разом по калюжах, розкидайте іграшки в дитячій кімнаті та домовтеся два дні їх не прибирати, і т.д. Одним словом, потрібен меседж «Зрідка бути поросям, залишати після себе бардак – цілком допустимо, а іноді ще й весело».
Якщо ж медична причина усунена, а психологічна причина неочевидна, або її не вдається скорегувати самим, варто подумати про відвідування дитячого психолога.
Терпіння, оптимізму і спокою всім батькам =)
