Сепарація від батьків

Сепарація – це природній процес відокремлення дитини від батьків. Зазвичай вона відбувається у кілька етапів, поступово додаючи самостійності. В нормі цей процес підходить до завершення десь в підлітковому віці, коли дитина вже в змозі бути самостійною, повністю обслуговувати свій побут. І завершується сепарація від батьків тоді, коли людина може жити абсолютно самостійно, заробляючи на своє життя, керуючи ним, приймаючи рішення та беручи на себе всю відповідальність за своє життя. В різних країнах свої вікові норми, в Україні, зазвичай діти продовжують жити з батьками до закінчення школи або університету. В деяких країнах прийнято уже під час навчання в школі починати окремо жити, а десь і після 30 переїздити від батьків не прийнято. Також це може залежати і від міста, молоді люди зі столиці часто довше проживають з батьками, а молодь з інших міст часто обирає Київ для більш перспективного майбутнього і раніше залишає батьківський дім.

Види сепарації

Зазвичай, говорячи про сепарацію, ми маємо на увазі сукупність таких її видів:

Фізична сепарація. Це фізичне відокремлення дитини від батьків. Найперший етап це сепарація від мами, коли дитина вже не залежить від материнського молока, далі це може бути дитячий садок, потім школа, табір, на останньому етапі це проживання окремо від батьків.
Емоційна сепарація від батьків. Це емоційне відокремлення, можливість мати свої інтереси, захоплення, формування своїх цінностей.
Психологічна сепарація від батьків. Це самостійність. Коли дитина може приймати рішення, не радитись з батьками, робити щось незалежно від того, чи подобається це батькам.

Може так трапитись, що фізично людина вже відділилась від батьків – переїхала в інше місце, а психологічно та емоційно – ні. Навпаки теж буває, хоча рідко, – коли людина вже емоційно та психологічно сепарована, але продовжує проживати з батьками. В будь-якому з цих випадків можна говорити, що повна сепарація ще не відбулась.

Як допомогти дитині з сепарацією

Батьківська любов це єдина любов у світі, яка направлена на те, щоб відпустити. Одна з головних задач батьків – навчити жити без них і вчасно відпустити свою дитину жити її власне доросле життя. Допомогти дитині стати самостійною та незалежною особистістю, готовою до подальшого саморозвитку та досягнень.

Що можуть батьки зробити, щоб сепарація дитини пройшла в майбутньому безболісно:

Допомагайте дитині розпізнавати свої емоції та почуття. Адже саме невміння розуміти що вона відчуває, робить людину співзалежною. Їй постійно буде потрібен хтось, хто скаже, що думати, відчувати, робити. Підтримуйте почуття дитини та давайте підтвердження, що це нормально і природньо відчувати саме так.
Підтримуйте прагнення дитини до самостійності. В різному віці це про різне. Але важливо дати дитині знати, що вона може робити щось самостійно і в неї виходить. Так ставши дорослою, така дитина не боятиметься брати на себе відповідальність і приймати рішення.
Створіть вдома безпечну та підтримуючу атмосферу. Щоб дитину не супроводжувала скрізь лише критика, а була і підтримка. Це допоможе їй знати, що так буває і в подальшому шукати підтримуюче оточення, а це важливо, щоб не боятись відокремитись від батьків.
Підтримуйте прагнення дитини мати друзів. Добре, коли у маленької людини буде хороше спілкування поза сім’єю. Це допоможе в майбутньому знати, що є люди, з якими їй цікаво і комфортно.
Відпускайте дитину. Як би це не було прикро, але часто сепарації перешкоджають саме батьки. Вони не хочуть і бояться відпускати дитину в світ. В садок, в школу, в нові компанії. Часто це запит, з яким люди приходять в терапію. Навчитись відпускати дитину і дозволити, щоб сепарація дитини від батьків сталась вчасно.

Сепарація у дорослому віці

Якщо на якомусь етапі дитяча сепарація не відбулась, або пройшла не повністю, людині важко жити своє доросле життя. Доводиться постійно дивитись на батьків та чекати на їх прихильність. Якщо сепарація не відбулась вчасно, то в дорослому віці її буде складніше пройти. І добре було б заручитись на цьому шляху підтримкою. До психологів часто звертаються клієнти, з різними запитами, з яких стає зрозуміло, що людина не повністю сепарована від батьків. Ось, наприклад, запити, з якими психолог зустрічається в роботі, і де працювати треба саме з сепарацією від батьків:

Відчуття провини. Особливо якщо людина відчуває провину, що недостатньо дає батькам, недостатньо з ними спілкується. Або за те, що живе краще ніж батьки, заробляє більше ніж вони.
Невміння приймати рішення. Іноді дорослій людині важко приймати рішення, бо вона постійно подумки чи вголос запитує поради у батьків, звіряється, чи вони схвалять.
Проблеми у побудові стосунків. Іноді в процесі терапії виявляється, що десь неусвідомлено людина соромиться, що батьки дізнаються про її дорослість та стосунки і їм це не сподобається. Часто батьки сприймають стосунки своїх дорослих дітей як образу, ніби їх хочуть замінити. І несепаровані люди бояться такої реакції батьків.
Проблеми з грошима. Кредити, недостатній заробіток, складність у побудові кар’єри. Все це може свідчити про небажання дорослішати, про сепарацію, що не відбулась.

Якщо ви вважаєте, що сепарація від батьків у дорослому віці, це ваша тема, то розмова з психологом може допомогти вам зрозуміти, що варто зробити, щоб розвинути незалежні стосунки з батьками. Психолог може допомогти зрозуміти, які психологічні процеси відбуваються у вас та ваших батьків, які можуть сприяти залежності від них.

Окремий процес це – сепарація батьків від дітей. Адже батьки теж відчувають тривогу, страх і певну втрату, бажання затримати час і не давати дитині дорослішати. Хочемо зазначити, що це теж краще пройти разом з психологом. Фахівці нашого Центру багато і вдало працюють з темою сепарації в різних її проявах. Тож ви можете звернутись до нас за кваліфікованою допомогою. Ми знаходимось в центрі Києва, але якщо ви з іншого міста, або живете не в Україні, є онлайн формат.

У будь-якому випадку, якщо ви маєте сумніви або стурбовані, що у вас чи вашої дитини можуть бути проблеми з сепарацією, зверніться за допомогою до психолога, щоб зрозуміти, що відбувається і як з цим працювати.

Що може дати психотерапія та як вона здатна допомогти сепарації?

Психотерапія часто допомагає дорослішати. В результаті можна подивитись на своїх батьків як на звичайних людей, з якими ви тепер на рівні, бо ви теж дорослий. Можна вибудувати нові кордони, та змінити формат стосунків на більш підходящий саме зараз. Можливо, якийсь час, це буде онлайн спілкування без фізичного відвідування. Також в психотерапії можна зіткнутись зі старими та непрацюючими установками,які батьки заклали ще в дитинстві. Які були актуальні тоді, але неактуальні зараз. Але вони зберігаються. Побачити картину світу, яку заклали батьки, та розібратися, чи підходить це зараз, чи варто це змінити.