ТіЛЕСНА ПСИХОТЕРАПіЯ

Тілесна терапія передусім передбачає спостереження, помічання, усвідомлення, дослідження різних тілесних  процесів, які народжуються у процесі клієнт-терапевтичної роботи або існують за її межами та є симптомами, з якими звертається клієнт у терапію або просто з ними живе.

 

Давайте поміркуємо –  навіщо в психотерапії таку увагу приділяють тілесним процесам. Що є тілесним досвідом, що приховано в нашому тілі, чому кажуть «тіло пам’ятає все» і чи дійсно це так? Щоб довести цінність та стійкість  тілесного досвіду, запропоную вам  свою історію двадцятирічної перерви у грі на фортепіано. Уявіть собі, пальці пам’ятають більше, ніж я уявляла, вміння грати повертається у темпі presto за умови повної довіри тілесній пам’яті.

bg image
  • Отже, що таке тілесний процес? Якщо коротко – це всі відчуття в тілі, які відбуваються  усвідомлено чи ні. Тілесне Я не може існувати без психічного Я, бо це про одну і ту ж людину! Давайте приклад. Коли я боюсь відкидання у відносинах з іншою людиною, я часто відчуваю холод, мої руки та ноги стають холодними, може підніматися температура, з’являється озноб, моя голова ніби то втягнута в плечі, м’язи задньої поверхні шиї напружені.

 

  • Якщо це помітити і збігти в інші відчуття, то далі народжується бажання рухатися тілом так, ніби я хочу штовхатися. Врешті решт, моїм усвідомленням стало те: що в контакті з цією людиною я накопичую багато ярості, яку мені небезпечно  розміщувати в цьому контакті. 

 

Так, тілесний процес дозволив помітити спосіб організації контакту з іншою людиною: виокремити потребу: яка не може задовольнятися. І якщо залишити цей тілесний процес неусвідомленим, він ставатиме менш помітним і буде неусвідомлено існувати в тілі, можливо підсилювати симптоми або навпаки робити їх менш чуттєвими. Приблизно так ми упродовж життя формуємо певний тілесний досвід: завмирання, задоволення, ніжності, успіхів, невдач, хвороби, ризиків, страхів, відкидання, ігнорування, кризових переживань, смерті, народження, підтримки, опори тощо.

Тілесний досвід

Тілесний досвід є первинним, від того ігнорування його унеможливлює усвідомлення психічних процесів. Досвід, який  ми маємо в тілі,  задає систему координат для інтерпретації та розуміння дій людини в світі, постає базисом для формування інших, більш складних форм досвіду. І це, безумовно, доводить необхідність робити тілесний процес одним із важливих фокусів психотерапевтичної роботи, дозволяє збагачувати тілесний досвід «здоровими» стосунками і користуватися цим досвідом у своєму житті, сприяє єдності тілесного і психічного Я, що є умовою гармонічного життя з собою і в собі.

 

 

Тілесний досвід, як і будь-який інший, ґрунтується на усвідомленні та присвоєнні певних значень: різних правил тілесної поведінки, які формувались у різних важливих відносинах, знань про себе і про світ навколо, які також народжуються у контакті з іншими,  уявлень про функціонування систем організму, припущень про реакції інших на наші  певні тілесні прояви і таке інше.

 

 

Таким чином, тілесний досвід формується у контакті із світом, не завжди буває безпечним і часто потребує оздоровлення. Якщо цікаво, запрошую досліджувати свій тілесний досвід, знайомитися зі своїми тілесними реакціями, вчитися слухати своє тіло і довіряти йому.

 

Що ми можемо робити в тілесній терапії?

  • • Вчитися виявляти свої справжні справжні потреби, які народжуються з тілесних переживань. Наприклад у страху є сигнал подбати про свою безпеку, а у сорому – визнати себе таким, як є, усвідомити свою цінність.

 

  • • Оживляти свою тілесну чутливість, усвідомлювати тілесні процеси, феномени тіла, різні реакції, пробувати контактувати зі своїми потребами через почуття, чутливість до свого тіла, помічати наші фіксовані вибори і пробувати робити по-іншому.

 

  • • Пропонувати слухати, що відбувається з тілом, що яскраво виражено, що відчуваєш, а що не відчуваєш, ми часто звертаємо увагу на тілесну біль, тоді як часто зона хронічної інтенсивності наших переживань якраз лежить в зоні порожнечі, безчутливості.

 

  • • Формувати феноменологічні уявлення про своє тіло, образ свого тіла, досліджувати і трансформувати ставлення до свого тіла.

 

  • • Дослідити різні симптоми, які ми народжуємо в своєму тілі, що по-іншому можна назвати психосоматичними проявами.

 

  • Симптоми найчастіше розглядають як наслідок застрявання в тілі різних непрожитих почуттів, інтенцій, збудження. Організовуючи собі той чи інший симптом, ми несвідомо задовольняємо якусь важливу потребу. Найчастіше, усвідомлюючи цю потребу і знайшовши спосіб її задовольнити по-іншому, у симптому зникає необхідність бути.