Нервова анорексія
Нервова анорексія – це стан, для якого характерна значна втрата ваги, внаслідок зменшення споживання їжі через неприйняття себе та свого тіла. За світовою статистикою, найбільше до анорексії схильні молоді дівчата від підліткового віку до 30 років. Україна тут не відрізняється від інших країн, у нас портрет людини з анорексією схожий. Хоча захворювання, звісно, зустрічається і у жінок старше, а також у чоловіків.
Людина, що страждає від нервової анорексії, спотворено сприймає своє тіло, бачить себе більшою ніж є насправді. Боїться зайвих кілограмів і робить все, щоб не погладшати.
Симптоми нервової анорексії
Звично хвороба може характеризуватися сильним урізанням калорійності їжі, виснажливими тренуваннями, зміною апетиту – це загальновідомі симптоми анорексії, про які всі знають. Але є ще додаткові ознаки, які супроводжують цей стан:
- невдоволеність власним тілом, відчуття себе більшим ніж це є насправді;
- часті зважування та заміри;
- відраза до людей з зайвою вагою;
- зловживання проносними або сечогінними препаратами;
- викликання блювоти;
- відмова від заходів, які повʼязані з прийомом їжі;
- загалом їжа демонізується і лякає;
- вживання препаратів для зниження апетиту;
- загальна слабкість та виснаження організму;
- постійне відчуття холоду;
- порушення циклу у жінок;
- сухість шкіри, втрата волосся;
- пригніченість, відстороненість від оточуючих.
Оскільки самі хворі часто заперечують свій стан, інформація про те, які нервова анорексія симптоми має, може допомогти близьким та родичам вчасно помітити розлад та звернутись до лікаря. Адже у більшості випадків за допомогою звертаються не самі пацієнти, а їх близькі.
Якщо розлад не лікувати, він прогресує та симптоматика загострюється. Захворювання анорексія, психологія розглядає як таке, що має в своїй основі стрес, психологічний розлад абощо. Це не лише про харчову поведінку, а і про глибші когнітивні та емоційні складнощі.
Нервова анорексія, лікування якої потребує індивідуального підходу, є досить розповсюдженим явищем. Найчастіше лікування супроводжує психіатр та психолог або психотерапевт. Україна не має єдиної програми надання допомоги для людей, які стикаються з цією проблемою. Найчастіше, спершу звертаються до психіатра, а лікар призначає медикаментозне лікування та наступний етап – курс психотерапії. Зокрема психологи нашого центру, який працює в Києві, мають великий досвід у роботі з людьми з анорексією.
Причини нервової анорексії
Не існує одна єдина причина розвитку анорексії. В кожному конкретному випадку це збіг певних факторів, які і призводять до появи цього розладу. Переважно причини анорексії такі:
- Стрес. Раптові зміни в житті, постійне напруження або загальний нервовий стан.
- Генетика. Є гіпотези, що існує генетична схильність до анорексії (або до розладів харчової поведінки загалом). Але це точно не єдиний і не основний фактор.
- Соціальний фактор. Виховання, певне усталене світосприйняття та погляд на те, що таке нормальна вага. Прагнення досконалості.
- Біологічний фактор. До розладів харчової поведінки може призводити дисфункція певних ділянок кори головного мозку, нейромедіаторів, гормонів. Наприклад, відомо що до таких розладів схильні люди з розладом дефіциту уваги.
- Культурний фактор. Культивування стрункості та низької ваги як єдиної сприйнятливої форми. Викривлене розуміння краси та прагнення дотримуватись цих стандартів.
Це найчастіші загальні фактори через які може розвиватись психічна анорексія, але є ще індивідуальні чинники та схильності, психічний тип особистості, звички, загальна харчова поведінка та інше. Інколи анорексія може виступати як симптом іншого захворювання.
Лікування та підтримка людей з анорексією
Анорексія, лікування якої може бути досить важким та тривалим, все ж є хворобою, яку можливо вилікувати. Первинна діагностика здатна прояснити стадію проблеми, завдяки чому лікар запропонує метод подальшого лікування. У найскладніших випадках буде необхідна госпіталізація, бо клініка може забезпечити кращий нагляд та контроль над поведінкою пацієнта. Але часто достатньо медикаментозного лікування та психотерапевтичного супроводу.
На початку роботи з психологом, основна увага буде направлена на усвідомлення та визнання проблеми як харчового розладу. Далі фахівець, ймовірно, головну увагу в роботі приділятиме роботі з тілом, допомозі з усвідомленням почуттів, емоцій. А також роботі з установками та вмінню проживати тривогу. Також в лікуванні може виявитись корисним харчовий щоденник. Це місце для запису всіх прийомів їжі, щоб звірити з реальністю справжній калораж.
Важливим для лікування анорексії є перебування у групі людей з подібними проблемами. Це можливість відкрито обговорювати симптоми, почуття повʼязані з цим. Тож, групова терапія може бути дуже вагомим внеском. Якщо пацієнт – дитина або підліток, психотерапія може бути рекомендована і батькам – індивідувальна, або сімейна разом з дитиною. У великих містах, таких як Київ, знайти психолога, психотерапевта чи терапевтичну групу нескладно. Але і для мешканців менших міст чи сіл , допомога доступна. В тому числі за допомогою онлайн спілкування. На сьогодні ця форма роботи майже нічим не поступається оффлайн прийому психолога.
Критично важливо, щоб люди, хворі на анорексію могли отримувати достатньо підтримки, як від психолога, так і від близьких. Для цього оточуючим варто розуміти можливі причини, симптоми розладів харчової поведінки, вміти вислуховувати і приймати без критики. Пропонувати людині проводити вільний час разом без привʼязки до споживання їжі (без відвідин кафе наприклад), просто прогулянка, або настільні чи спортивні ігри. Також, треба памʼятати, що найчастіше саме близькі люди можуть вчасно помітити, проблему та організувати допомогу, в тому числі медичну. Адже саме вчасне звернення по допомогу може врятувати життя. Розуміння, підтримка та правильне лікування допомагають людині повернутися до здорового сприйняття себе, відновити фізичний стан і покращити якість життя.