Гардероб в голові
Чомусь ми обираємо (або не обираємо) саме цю кофтинку або сукню. І цей вибір складається з наших уявлень, страхів, почуття стилю та естетики. Я не вірю, що є люди, яким байдуже на одяг, який вони носять. Я зараз говорю про людей, що живуть в соціумі. Якби це було так, то вони б ходили голими, прикрившись газетою або скловатою, в залежності від сезону. Але навіть одягаючи пом’яту і розтягнуту річ, людина хоче щось цим сказати світові. Це її вибір і їй точно не все одно.
Для мене одяг і загальний зовнішній вигляд – це мова спілкування. Моя зона інтересу – дізнаватися і цікавитися, що стоїть за цими виборами. І звичайно ж запрошувати до цього усвідомленням самого клієнта. Для кого ваша зелена спідниця? Про що кричать леопардові лосини та сумує глибоке декольте? Хто колись надів на вас довгу спідницю і сховав чомусь раптом «криві» ноги? Адже наш стиль формується ще глибоко в дитинстві та зовсім не нами, а дорослими, які нас одягали та створювали наші «гардеробні вибори» без нашої участі.
Але тепер ми дорослі та можемо все самі.
Тому мені цікаво шукати разом з клієнтами їх персональний стиль і це не завжди про модну моду та тренди життєдайні. Це про конгруентність внутрішнього і зовнішнього. Коли я чітко розумію свій внутрішній образ себе (він, до речі, не постійний, залежно від життєвих змін), мій одяг його зображає і мені в ньому добре, тому що він «мій» і про мене.
І, звичайно ж, важливо впорядковувати й реальний гардероб. Для початку, провести інвентаризацію на предмет: «моя» річ або вже «не моя»? Хто її та чому вибрав? Якщо ці довгі спідниці в моїй шафі тому, що колись в дитинстві сусід сказав мені про криві ноги, то треба терміново все спідниці вислати цьому сусідові, і нехай він на них повіситься. Або, буває, ми вибираємо певні речі, оскільки вони здаються нам, наприклад, сексуальними, але потім чомусь їх не носимо. І, виходить, що контактуємо ми з сексуальністю в сукні з биркою, але так і не ризикуємо піти у свою. Варіантів багато, так само як і речей в гардеробі. Ось за ними можна багато чого про себе дізнатися. І найцінніше для мене в цьому всьому, щоб гардероб не був костюмерною приватного театру з великим репертуаром ролей, а був просто МНОЮ.
У мене немає оптимальної цифри речей в гардеробі, у кожного свій ліміт і набір. На це впливає маса чинників: спосіб життя, сфера діяльності, культура, потреби та можливості. Але головне в цьому – одяг повинен приносити задоволення, інакше навіщо він потрібен?! І для цього, для початку, його потрібно надягати та бути в ньому хоча б іноді. Він повинен бути продовженням власниці, виразом її характеру і, можливо, настрою.
Коли одяг – це не помилковий образ і маска, яку ми іноді навіть не усвідомлюємо, а відбиток самої людини.
Ну і святе: важливо розуміти, що будь-які зміни це ризик. Прибрати з шафи 3 улюблених сукні (іноді, до речі, жодного разу не одягнутих) і 2 дорогих серцю сорочки – ризик, позаяк це зміни. А ще не дай Боже почати змінювати щось в стилі та приміряти одяг, який раніше не вибирав – страшно. Тому багато опору, протесту та відстоювання іноді такого ось «коштовного сміття».
Для жінки важливо знайти свій ген, породу, а не перетворюватися на ГМО з міксу чужих думок, критики та порад або ж в гонитві за трендами або чужими образами, проскочити свій.
А він є у КОЖНІЙ!
