Залежності в стосунках
Тепер їй уже 20-ть, 30-ть, 40 … Вона йде додому після роботи, не затримується. Тому що знає, що чоловік цього не любить. Сьогодні на вечерю будуть котлети, чоловік любить котлети. А вона?
Вона дуже уважно дивилася на світ. Бачила найменші зміни в настрої оточуючих її людей. І розуміла, що потрібно з цим завжди щось робити. Вона не могла не робити, адже вона розуміє.
Їй 20-ть, 30-ть, 40 … Всередині неї живе та маленька дівчинка, яка ніколи нікого не образить, потерпить, зрозуміє. Зробить так, як ти хочеш. Тільки не кидай її. »
Эта небольшая история, как пример того, каким образом могут выглядеть зависимые отношения и как человек себя в них ощущает.
Большинство из нас сталкивались с этим, и не один раз в своей жизни. Это похоже на бесконечный поиск «своей половинки». Когда из одних отношений сразу прыгаешь в другие, и постоянно ищешь того, кто якобы сделает тебя счастливым. Или подолгу увязаешь в отношениях с партнером, где постоянно пытаешься ему угодить, предсказать его настроения, увлечься его интересами.
В таких отношениях действует постоянное «Мы», хотя по факту в отношениях участвует двое. И если быть постоянно «одним целым» и «мы», то это будет означать что пара живет только жизнью кого-то одного. Второй же сливается с партнером и живет не своей жизнью. И хоть и удовольствия в этом практически нет, зато чувство страха, что тебя оставят и бросят, тревоги значительно притупляется.
Якщо людина живе якусь кількість років, але так і не дізналася себе, свої інтереси, не набула внутрішню опору на свої якості, вона так і буде весь час бігти і шукати в оточуючих цю опору і жити їхніми інтересами і життями. Постійно боячись, що якщо відмовить людині, зіпсує йому настрій, не вгадає його бажання то стане поганим, і його кинуть.
Це життя в постійному почутті провини і сорому, в страху і розгубленості. Де є відчуття, що без іншого ти ніхто, ти не гідна / не гідний чогось більшого, що щастя – це коли спокійно і інший всім задоволений тому що ти йому влучив.
І якщо вже і знаходяться сили піти з таких відносин, якщо межа терпіння раптом різко закінчується, то залишитися наодинці з собою неможливо і нестерпно, а пошук відносин з такого стану часто призводить до повторення «танцю на рідних граблях» і тебе по-новому кружляє. Акторський склад і декорації можуть помінятися, але сценарій залишиться тим самим.
Так що ж з цим зробити, якщо дізнався тут себе? Все досить просто і складно водночас. Зробити, можливо вперше, щось для себе. А саме, звернутися до фахівця за допомогою.
Психотерапія розширює усвідомлення, вона дає можливість познайомитися з собою, пізнати себе і виявити внутрішні опори. Коли ти розумієш яка ти / який ти тоді й іншого можна побачити поруч. Пізнати себе, і побачити іншого, без фантазій і очікувань, людини яким він є, і вибрати відносини не зі страху або провини. Дуже важливо дозволити собі вибирати.
