Залежності в стосунках

Тепер їй уже 20-ть, 30-ть, 40… Вона йде додому після роботи, не затримується. Бо знає, що чоловік цього не любить. Сьогодні на вечерю будуть котлети, чоловік любить котлети. А вона?

 

Вона дуже уважно дивилася на світ. Бачила найменші зміни в настрої людей, що її оточували. І розуміла, що потрібно з цим завжди щось робити. Вона не могла не робити, адже вона розуміє.

 

Їй 20-ть, 30-ть, 40… Всередині неї живе та маленька дівчинка, яка ніколи нікого не образить, потерпить, зрозуміє. Зробить так, як ти хочеш. Тільки не залишай її.»

pic
«Вона дуже уважно дивилася на світ. Ще в дитинстві, по кроках визначала, що тато п'яний, і з кімнати краще ввечері не виходити. Вона бачила, що мама тяжко зітхає, напевно, в цьому місяці знову не вистачить грошей на молоко, тому не можна засмучувати маму і просити купити ту красиву ляльку, що вона бачила сьогодні в магазині.

Ця маленька історія приклад того, як можуть виглядати залежні стосунки і як людина себе в них відчуває.

 

Більшість із нас стикалися з цим, і не один раз у своєму житті. Це схоже на нескінченний пошук «своєї половинки». Коли з одних стосунків одразу стрибаєш в інші, та постійно шукаєш того, хто нібито зробить тебе щасливою. Або довго застрягаєш у стосунках із партнером, де постійно намагаєшся йому догодити, передбачити його настрої, захопитися його інтересами.

 

У таких стосунках діє постійне “Ми”, хоча фактично у стосунках беруть участь двоє. І якщо бути постійно «одним цілим» та «ми», то це означатиме, що пара живе лише життям когось одного. Другий зливається з партнером і живе не своїм життям. І хоч і задоволення в цьому практично немає, зате почуття страху, що тебе залишать і покинуть, значно притуплюється.

small-img

Якщо людина живе якусь кількість років, але так і не дізналася про себе, свої інтереси, не набула внутрішньої опори на свої якості, вона так і буде весь час бігти та шукати цю опору в інших та жити їхніми інтересами. Постійно боячись, що якщо відмовить людині, зіпсує їй настрій, не вгадає її бажання, то стане поганою та її кинуть.

 

Це життя в постійному почутті провини та сорому, в страху і розгубленості. Де є відчуття, що без іншого ти ніхто, ти не гідна/не гідний чогось більшого, що щастя – це коли спокійно та інший всім задоволений, бо ти йому вгодив.

small-img

І якщо вже й знаходяться сили піти з таких стосунків, якщо межа терпіння раптом різко закінчується, то залишитися наодинці з собою неможливо і нестерпно. А пошук стосунків із такого стану часто призводить до повторення «танцю на рідних граблях» і тебе по-новому кружляє. Акторський склад і декорації можуть змінитися, але сценарій залишиться тим самим.

 

Так що ж з цим зробити, якщо впізнав тут себе? Все досить просто і складно водночас. Зробити, можливо вперше, щось для себе. А саме, звернутися до фахівця за допомогою.

 

Психотерапія розширює усвідомлення, вона дає можливість познайомитися з собою, пізнати себе і виявити внутрішні опори. Коли ти розумієш яка ти/який ти, тоді й іншого можна побачити поруч. Пізнати себе і побачити іншого, без фантазій і очікувань, людину, якою вона є, та обрати стосунки не зі страху або провини. Дуже важливо дозволити собі обирати.

small-img
Автор статті