Залежності в стосунках
Тепер їй уже 20-ть, 30-ть, 40… Вона йде додому після роботи, не затримується. Бо знає, що чоловік цього не любить. Сьогодні на вечерю будуть котлети, чоловік любить котлети. А вона?
Вона дуже уважно дивилася на світ. Бачила найменші зміни в настрої людей, що її оточували. І розуміла, що потрібно з цим завжди щось робити. Вона не могла не робити, адже вона розуміє.
Їй 20-ть, 30-ть, 40… Всередині неї живе та маленька дівчинка, яка ніколи нікого не образить, потерпить, зрозуміє. Зробить так, як ти хочеш. Тільки не залишай її.»
Ця маленька історія приклад того, як можуть виглядати залежні стосунки і як людина себе в них відчуває.
Більшість із нас стикалися з цим, і не один раз у своєму житті. Це схоже на нескінченний пошук «своєї половинки». Коли з одних стосунків одразу стрибаєш в інші, та постійно шукаєш того, хто нібито зробить тебе щасливою. Або довго застрягаєш у стосунках із партнером, де постійно намагаєшся йому догодити, передбачити його настрої, захопитися його інтересами.
У таких стосунках діє постійне “Ми”, хоча фактично у стосунках беруть участь двоє. І якщо бути постійно «одним цілим» та «ми», то це означатиме, що пара живе лише життям когось одного. Другий зливається з партнером і живе не своїм життям. І хоч і задоволення в цьому практично немає, зате почуття страху, що тебе залишать і покинуть, значно притуплюється.
Якщо людина живе якусь кількість років, але так і не дізналася про себе, свої інтереси, не набула внутрішньої опори на свої якості, вона так і буде весь час бігти та шукати цю опору в інших та жити їхніми інтересами. Постійно боячись, що якщо відмовить людині, зіпсує їй настрій, не вгадає її бажання, то стане поганою та її кинуть.
Це життя в постійному почутті провини та сорому, в страху і розгубленості. Де є відчуття, що без іншого ти ніхто, ти не гідна/не гідний чогось більшого, що щастя – це коли спокійно та інший всім задоволений, бо ти йому вгодив.
І якщо вже й знаходяться сили піти з таких стосунків, якщо межа терпіння раптом різко закінчується, то залишитися наодинці з собою неможливо і нестерпно. А пошук стосунків із такого стану часто призводить до повторення «танцю на рідних граблях» і тебе по-новому кружляє. Акторський склад і декорації можуть змінитися, але сценарій залишиться тим самим.
Так що ж з цим зробити, якщо впізнав тут себе? Все досить просто і складно водночас. Зробити, можливо вперше, щось для себе. А саме, звернутися до фахівця за допомогою.
Психотерапія розширює усвідомлення, вона дає можливість познайомитися з собою, пізнати себе і виявити внутрішні опори. Коли ти розумієш яка ти/який ти, тоді й іншого можна побачити поруч. Пізнати себе і побачити іншого, без фантазій і очікувань, людину, якою вона є, та обрати стосунки не зі страху або провини. Дуже важливо дозволити собі обирати.
